Коли ми говоримо про безбар’єрність, найчастіше уявляємо пандуси, ліфти чи доступний простір. Проте бар’єри можуть виникати не лише в архітектурі, а й у спілкуванні.
Слова мають значення. Вони можуть підтримувати, формувати повагу та відчуття прийняття, а можуть – ненавмисно образити, відокремити чи створити упередження.
Саме тому важливо використовувати коректну лексику:
- «людина з інвалідністю», а не «інвалід»;
- «людина з порушенням слуху», а не «глуха»;
- «людина з порушенням сприйняття кольору», а не «дальтонік»;
- «людина, яка користується кріслом колісним», а не «колясочник»;
- «дитина, позбавлена батьківського піклування», а не «дітдомовець».
Безбар’єрна комунікація – це про повагу до гідності людини та визнання її особистості передусім, а не особливостей чи обставин.
Особливо важливою така культура спілкування є в освітньому середовищі. Адже саме школа формує ставлення дітей до різноманіття, взаємоповаги, прийняття себе та інших.
Словник безбар’єрності – https://bf.in.ua/glossary/
