21.11.213 р. у Роменському ВПУ викладачем української мови та літератури, світової літератури Скляр Аллою Анатоліївною було проведено відкрите факультативне заняття з Основ християнської етики на тему: «Добро й милосердя – як вияв любові до ближнього».
Ця тема є дуже актуальною. Чомусь сьогодні наше суспільство заражене вірусом егоїзму, зла і жорстокості. Зачерствіли людські серця, заросли ряскою байдужості до чужого горя та біди. Нині великий вплив на формування моральних якостей підлітків має преса і телебачення. Багато фільмів пропагують жорстокість, насильство, злобу, ненависть.
Де ж поділись ті християнські риси, які з давніх-давен жили в характері нашого народу: чуйність і справедливість, уміння розділити чужий біль, допомогти знедоленому, поділитись шматком хліба, захистити немічних, розрадити самотніх? Саме на такі питання було звернуто увагу присутніх на занятті.
Нам відомо, що кожному хочеться добре жити, працювати, мати гарне самопочуття. Але для цього потрібно, щоб у державі панували мир і процвітання, у колективі – доброзичливі взаємовідносини, у сім’ї – добробут і любов. Але для цього з самого малечку необхідно, щоб кожен опанував норми моралі та правила поведінки, навчився «Любити ближнього, як самого себе».
На занятті учні переглянули відеоматеріали про епізоди з життя людей, які вчать: «Коли ти допомагаєш – отримаєш підтримку й сам» (Притча про стакан молока).
Також було продемонстровано відеофрагмент фільму «Притча про математика», котрий досить докладно розповідає, що навколишній світ можемо змінити лише ми самі, якщо станемо добрішими, навчимося поважати оточуючих нас людей, прислухатися до їхньої думки, будемо намагатися покращити життя близьких не лише матеріальними цінностями, а й просто добрим словом , теплим поглядом, звичайною усмішкою.
Згадали учні й те, що добро, чуйність, щиросердність, уміння розділити чужий біль, розрадити в горі й біді – це риси, котрі здавна були в характері українського народу. Навели приклади про звичаї лікування хворих у Вавилоні. Розповіли про те, як козаки допомагали не лише власним побратимам, а й ворогам долати труднощі й хвороби.
Учениця групи ОКБ-3 Супрун Марія підготувала презентацію про подвиг Матері Терези – засновниці доброчинних місій, Лауреата Нобелівської премії миру у 1979 р. Звичайна черниця Агнес усе життя допомагала злиденним хворим , сиротам, відкривала для них дитячі будинки, притулки для бідних. Вона навчала людей робити добро з любов’ю та щирістю.
Також розказано учням уривок із української народної казки «Названий батько», яка ще раз підтвердила думку, що добро до людини завжди повернеться сторицею. Адже у Біблії написано: «Дай бідному, і, нехай ти сам будеш мовчати, - тисячі вуст заговорять на захист тебе, милостиня захистить тебе».
Викладач за допомогою оповідання «Сьома дочка» ще раз акцентувала увагу учнів на їх ставлення до батьків, які щоденно виявляють свою любов і турботу, дарують доброту.
Завершуючи заняття викладач закликала усіх присутніх бути добрими, людяними, милосердними, терпеливими, не дати поселитися злу у своїх серцях, обов’язково пам’ятати, що найтемніший час доби - перед сходом сонця і, що тільки від нас залежить на чию сторону ми станемо: темряви чи світла.
«Саме ми несемо відповідальність за те, чи буде наше життя наповнене холодними дощами, чи барвистою веселкою, - зазначила викладач. Якщо ми, ніби цеглинку за цеглинкою, будемо будувати духовне спілкування, виховувати духовні цінності, то в майбутньому матимемо витвір мистецтва – справжній храм людської душі, в якому місця для байдужості не буде».
