Мені не раз думається: ми, українці, ніяк не вилікуємося від політичної та й звичайної – наївності. Все сподіваємося, що прийде до нас хтось і розв’яже всі проблеми. Життя вчить і вчить наших людей: сподівайтеся лише на себе, на свої голови й свої руки. А декому так ліньки, так не хочеться вчитися… Бажається вірити в чудо.
Добре, що більшість учнів нашого навчального закладу – реалісти. Вони вже знають: що здобудеш сам, своїми руками, осягнеш своїм розумом, - ото і буде твого. Робити такі висновки я можу після Всеукраїнського конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика, що відбувся 26 січня у м. Суми. Роменське ВПУ представляли відразу дві учениці: Голощапова Оксана. Учениця групи М-1б та Опришко Ірина, група КК-1 (що, до речі, було досить непоширеним явищем на даній зустрічі). Нагадаю, що саме ці дівчата гідно показали свої знання в обласному мовному конкурсі. А Оксана Голощапова була відзначена і в мовно-літературному конкурсі ім. Т. Г. Шевченка, де посіла призове ІІІ місце.
На змаганнях Всеукраїнського масштабу зібралися учні навчальних закладів різних рівнів акредитації: від шкіл до вищих навчальних закладів. Призери обласного конкурсу почули на свою адресу багато привітань і теплих слів. А ще їм вручили подарунки – книги. Для інтелектуальної, самодостатньої особистості це найкраща нагорода. Я бачила розумні обличчя цих молодих людей, чула їхні відгуки, і не лише мені було зрозуміло: це – завтрашня Україна, це – покоління, виховане і сформоване вже в незалежній Українській державі. Це здобутки старшого покоління у вихованні юних.
Даний конкурс, як уже не раз мовлено авторитетними людьми, передовсім виховує почуття глибокої поваги до української мови – одного з важливих свідчень саме української державності. Окрім того, це й принагідне нагадування про важливість, пріоритетність знань, освіти взагалі.
Висновком до всього вищесказаного може слугувати рецепт успіху від Петра Яцика: якщо ви трудитеся чесно, розумно й наполегливо, час стає вашим спільником, він починає працювати на вас. Треба лиш бути справді терплячим і не намагатися підганяти події. Все має свою логіку і свій розвиток.
