Важко словами передати ті емоції, той стан душі людей, котрі не бачилися тридцять років.

Дуже радо ми зустріли свого колишнього майстра виробничого навчання Тетяну Миколаївну Ільїну, в якої були першими учнями. Незважаючи на свій молодий вік вона була гарним майстром та викладачем, яка не рахувалася з власним часом, із задоволенням передавала свої знання, навчала самостійно думати, не боятися труднощів.

З різних причин ми не змогли зібралися усією групою. На жаль, чотирьох одногрупниць уже нема серед нас – вони відійшли у вічність. Але зустріч таки відбулася - тепла, зворушлива зустріч з юністю. Ми поринули у безтурботні і щасливі літа, кожен пригадав улюблений предмет, цікавий епізод із учнівського життя, перше кохання… В нашому серці пробудилось те, що не повторюється і не забувається. У цей момент ми зрозуміли, що життя – то мить. Здавалось, що недавно закінчили навчальний заклад, а вже скроні побіліли. І як з`ясувалось, дечого й не встигли ще зробити, сказати, відкрити своїх почуттів… Десь у вирі літ загубилися наші добрі слова до наших наставників.

Тож ми, випускники СПТУ №14 м. Ромни 1988 року, висловлюємо щиру вдячність викладачам та майстрам виробничого навчання, які рік за роком нас навчали, пояснювали нам важливість знань, вкладали душу в кожного, виховували нас професіоналами своєї справи. Спасибі вам за вашу мудрість, за витримку, нелегку працю і терпіння, за те, що ніколи не шкодували своїх сил, емоцій, часу і турботи. Бажаємо вам, наші золоті, довгих років, невичерпного ентузіазму та оптимізму, щастя в житті і добрих чудес на шляху.

З повагою, випускники 1988 року.