Коли ми говоримо про безбар’єрність, найчастіше уявляємо пандуси, ліфти чи доступний простір. Проте бар’єри можуть виникати не лише в архітектурі, а й у спілкуванні.

Слова мають значення. Вони можуть підтримувати, формувати повагу та відчуття прийняття, а можуть – ненавмисно образити, відокремити чи створити упередження.

Саме тому важливо використовувати коректну лексику:

• «людина з інвалідністю», а не «інвалід»;
• «людина з порушенням слуху», а не «глуха»;
• «людина з порушенням сприйняття кольору», а не «дальтонік»;
• «людина, яка користується кріслом колісним», а не «колясочник»;
• «дитина, позбавлена батьківського піклування», а не «дітдомовець».

Безбар’єрна комунікація – це про повагу до гідності людини та визнання її особистості передусім, а не особливостей чи обставин.

Особливо важливою така культура спілкування є в освітньому середовищі. Адже саме школа формує ставлення дітей до різноманіття, взаємоповаги, прийняття себе та інших.

Словник безбар’єрності – https://bf.in.ua/glossary/