З метою осмислити та усвідомити масштаби трагічних подій аварії на ЧАЕС, розбудити почуття відповідальності перед наступним поколінням, виховувати глибоку повагу до людей, які віддали своє життя в ім`я майбутнього життя людства, бережливе ставлення до навколишнього середовища, почуття господаря на своїй землі, розвивати почуття гордості за свій народ, прищеплювати любов до рідного краю 25 квітня бібліотекарем Картавою М. М. було проведено виховний захід «Чорнобиль немає минулого часу» для учнів груп ПП-1, АСЕ-2 та КК-2.
Аварія на ЧАЕС - смертоносне полум’я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших, які, ризикуючи життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми перестерегти трагедію. У перші ж години на АЕС стали прибувати фахівці - атомники і пожежні для ліквідації аварії. Усіх їх пізніше так і назвали - ліквідатори. У небезпечній зоні вони працювали позмінно. Ті, хто отримував максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїжджали інші.
Перед учнями виступив ліквідатор І категорії – Зиблий Олександр Володимирович. Він розповів про те, що на самому початку ще ніхто не знав, наскільки небезпечне радіоактивне зараження. Треба було насамперед загасити пожежу, щоб вогонь не перекинувся на інші енергоблоки. Якби це сталося, катастрофа стала б планетарною. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.
На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов`язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.
Марина Миколаївна продемонструвала учням кілька презентацій та документальний фільм «Чорнобиль – чорна біль для України».
Радіація – невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Проходять роки. А біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов`язаних скорботним часом ядерної біди. Страшну спокуту понесуть наші діти, онуки і правнуки. Настав час усій громаді рятувати наше майбутнє, майбутнє нації, майбутнє Землі. А поки що – не заживає чорнобильська рана.
Завдяки мужності ліквідаторів, ми сьогодні можемо згадувати про ті події. Без самовідданого героїзму тих мужніх людей, наслідки могли б бути набагато гірші. І невідомо, чи багато хто з вас зміг би сьогодні мати таке щастя - бути живим і насолоджуватися життям.
На жаль, багато хто з ліквідаторів вже давно покинули це земне життя,велика шана й уклін до землі всім героям, всім, хто не жалкував себе, всім, хто врятував нас від ще більшого лиха.
